Театр на воді – скарб в’єтнамського культурного надбання

     Театр на воді – традиційна, з XI століття, розвага в’єтнамських імператорів. Він виник у ті часи, коли вода затоплювала рисові поля й працювати селянам на них було неможливо. Як правило, усі дійства відбувалися на озерах, ставках або затоплених рисових полях.

     Письмові згадки про такі театри можна зустріти у стародавніх працях, що датуються 1010-1400 рр. У них йде мова, що під час правління династій Чан і Лі такі лялькові театри стали не просто селянськими забавами, вони перетворилися на улюблені розваги при дворі.

На кам’яній стелі, що зберігає "записи добрих справ або знаменних і цікавих подій" селища Дай повіту Зуйтієн (провінція Ханамнінь), є опис одної з вистав лялькового театру на воді, що відбувся третього серпня за місячним календарем у присутності чиновників королівського двору з нагоди народження короля Лі Нян Тонга (1121). "По воді розбігаються хвилі. Золота черепаха, на спині якої три печери, пливе і розбризкує воду, падаючу ніби дощ. Під звуки повільної музики з печер з’являються феї, і починається танець "повернення вітру". Вони піднімають гнучкі руки, ворушать прекрасними бровами в такт музиці. Прилітають чудесні птахи та збираються у зграйки, а потім починають змагатися в стрибках. Стрімголов проносяться олені. Золота черепаха, дивлячись у бік короля, схиляє голову в шанобливому уклоні. Мисливці наводять свої луки на звірів".

     Кожну виставу цього диво-театру обслуговують десять і більше ляльководів, кожен з яких навчається не менш трьох років. Ляльки кріпляться на довгі бамбукові жердини й управляються за допомогою мотузок. Управляючи персонажами, лялькарі стоять по пояс у воді за спеціальною від глядачів ширмою. У темряві це виглядає ніби вони дійсно ходять по воді.

     Ляльки зроблено з лакованого дерева, вони є окремим витвором мистецтва і мають велику подібність до самих селян або свійських тварин. В окремих актах беруть участь міфічні створіння: дракони як символ мудрості, однороги – сили розуму та тіла, фенікси – життєвої енергії, черепахи – довголіття. "Життя" кожної ляльки триває до 4 місяців, якщо вона використовується постійно.

Вистава триває в атмосфері одночасно таємничій та близькій для глядача. Її особливістю є велика кількість монологів. Головний й незмінний герой театру – лялька-хлопчик Теу – сильний та спритний, розумний та хитрий. Він одночасно заводила усіх ігор, і жартівник, і казкар, і гострий критик. Він танцює, читає вірші, розповідає про все, що відбувається довкола: висміює лиходіїв та вихваляє доброту, нагадує глядачам щодо простих істин. Вже понад тисячу років Теу веде спектаклі, з’являючись перед глядачами з незмінною фразою: "Вітаю усіх! Мені, мабуть, не треба представлятися?!".

     Уся програма побудована якнайближче до давніх традицій і налічує понад 15 постановок про повсякденне життя селян (наприклад, "Дресирування качок" і "Полювання на лис"), історичних подій ("Король Ле Лой на човні"), міфів ("Танець фенікса") і релігійних ритуалів ("Свято врожаю"). Група музикантів озвучує дію грою на дерев’яних флейтах, гонгах, циліндричних барабанах, бамбукових ксилофонах і струнних національних інструментах "Данбоу".

     Однією з найбільш видовищних є "Танець дракона". Світло тьмяніє. Як тільки оркестр починає грати останню з трьох вступних пісень, раптово два дракона захоплююче вискакують з спокійної води і нападають один на одного, розбризкуючи воду в усі сторони. Міфічні створіння ковзають по воді, б’ють хвостами по повітрю, і також швидко, як і з’явилися, тихо зникають під водою. Секундами пізніше вони повертаються, бризкаючи золотими бульбашками і випускаючи дим з пащі, надаючи чарівне відчуття всій виставі.

     Без сумніву, ляльковий театр на воді збагачує світове культурне надбання, а в’єтнамські лялькарі володіють, без сумніву, унікальнішим методом зображення оточуючого світу. Для кожного з в’єтнамських лялькових театрів на воді характерна самобутня театральна методика з секретами та трюками. Так, лялькарі з поселення Даотхук тай майстерно справляються з ляльками, що вони катаються на гойдалці, безпосередньо з води заплигують на спину буйвола, тощо.

     До середини минулого століття цей самобутній витвір театрального мистецтва був притаманний лише окремим поселенням в дельті Червоної річки Північного В’єтнаму. Світова слава прийшла до нього лише нещодавно, після європейського турне (Німеччина, Франція, Італія, Голландія) у 1984 р. трупи Національного лялькового театру на воді з Ханою. Їх приймали із захватом, а журналісти писали, що театр – це данина славному культурному надбанню, що було забуто у минулому. Директор Інституту світових культур Шерифа Хазнада свого часу писав: "Хіба можна уявити, що така повнокровна форма театрального мистецтва, що існувала понад тисячу років, може опинитися в забутті? А насправді це виглядає саме так. В’єтнамській ляльковий театр на воді ніколи не залишав меж села, де він виник. В’єтнамські майстри-лялькарі є носіями унікальної для світового театрального мистецтва форми вираження. Цей театр збагачує культурну спадщину людства, є прекрасним виразом його таланту".

     Ляльковий театр на воді є одним з найпопулярніших туристичних пам’яток В’єтнаму. Рекомендується придбавати квитки ближче до сцени (театр вміщує кількасот осіб), але не в перших двох рядах, оскільки їх відвідувачі ризикують піти з вистави мокрими. Найпопулярнішими є "The National Marionnettes-On-The-Water Theatre in Hanoi", "Thang Long Water Puppet Theatre in Hanoi" та "Golden Dragon Water Puppet Theatre in Ho Chi Minh City".