Шляпа нон-ла: історія та сучасність

     Уявіть собі в’єтнамця. Безумовно, одною з головних деталей його вбрання буде конічна широка шляпа. Так ось, її назва – "нон". Ми ж поговоримо про один з її різновидів – шляпу нон-ла, яку носять в’єтнамські дівчата і жінки.

     Традиція носіння цього головного убору сягає в давнину. Зображення солом’яної (пальмової) шляпи міститься на старовинних артефактах – бронзових барабані "Нгоклу" і сосуді "Даотхінь" 2500-3000 років до нашої ери. Різні епохи накладали свій відбиток на фасон і матеріал шляпи: до винаходу інструментів для шиття головний убір був в’язаним, у сучасному вигляді вона з’явилася в залізному віці.

     Дизайн більшості головних уборів, що характерні для країн Азії та В’єтнаму зокрема, зумовлений особливим характером життя та тяжкою працею на відкритому повітрі. Через потребу у захисті від сонячних променів та дощу, мешканці В’єтнаму вже потягом багатьох сторіч віддають перевагу традиційним нон-ла конічної форми, які не вимагають значних витрат на виготовлення і можуть бути зроблені власними руками з підручних матеріалів.

     До речі, на відміну від інших країн, тут прийнято виготовляти шляпи з додатково простроченого нитками бананового листя, розташовуючи його у поздовжньому напрямку. Шляпи, створені з навхрест зафіксованого стебла бамбуку, значно поступаються в’єтнамському варіанту, оскільки нон-ла характеризується значно меншою вагою та мінімальною витратою часу на її виготовлення. 

      До недоліків нон-ла можна віднести недовговічність та низьку міцність, проте це не заважає їй бути популярною серед в’єтнамців. Крім цього, нон-ла міцно посіла місце традиційного народного капелюха, про що яскраво свідчать, крім іншого, її присутність на грошових знаках усіх часів, знаках поштової оплати, числених рекламних плакатах на вулицях будь-якого міста В’єтнаму.

     Навіть сучасні в’єтнамські модниці надзвичайно піклуються про нон-ла, оскільки саме ця шляпа підкреслює жіночу вроду. Згідно з в’єтнамською етикою, красота має бути ніжною та витонченою. Очі, посмішка та білизна шиї дівчини саме під капелюшком здаються більш чарівними і таємничими. Навіть у простій на вигляд нон-ла в’єтнамська дівчина відчуває себе привабливою і нізащо з нею не розстанеться.

     Із великою популярністю нон-ла у В’єтнамі пов’язують цілу легенду. У стародавні часи у тій місцевості жила дуже вродлива жінка, яка постійно носила чарівну магічну шляпу, зроблену з чотирьох поєднаних бамбуком круглих листків пальми. Де вона з’являлася – завжди розходилися тучі та виглядало сонце. Жінка навчила людей вирощувати овочі та доглядати за деревами, передала багато знань, а після цього безслідно зникла. Тоді в’єтнамці почали робити шляпи як у чарівниці та вірували у їх магічність. Мабуть завдяки цій шляпі у В’єтнамі завжди гарна погода, багатий врожай рису, кави і чаю та ананасів.

     Пересічному спостерігачу може здатися, що солом’яну шляпу виготовити нічого не варте. Проте, це оманливе враження, незважаючи на елементарність матеріалу: листя пальми Sabal palmetto, дуже пружна нитка з волокон лісової рослини і бамбук для каркаса та обруча.

     Верхню частину нон-ла виготовляють з пальмового листя, яке збирають ще зеленим та розгладжують ганчір’ям на розпеченому залізному листі. Вже тут має проявитися висока кваліфікація майстра – домогтися потрібної температури аби добре розгладити і не пересушити листя. Висока температура робить листя крихким і пожовклим, а низька – гладким тільки на перший час, згодом воно знову стає м’ятими. Після прасування листя додатково тримають над палаючою сіркою, щоб воно краще відбілилося та збереглося від цвілі і поїдання різними комахами. Традиційно в каркасі нон-ла має бути 16 обручів, хоча ця особливість може змінюватися залежно від особливостей відповідної провінції країни. Для них обирають стовбур бамбука з довгим коліном, його розміщують на стелях кухні – дим робить бамбук як і листя пальми стійким до зовнішніх факторів впливу.

     Краса нон-ла багато в чому залежить від умілих рук майстра. При шитті капелюха майстри повинні робити рівні одного розміру петлі. Зазвичай нитки мають різну довжину, їх необхідно з’єднати. Умілий майстер може заховати вузли з’єднання так, що при огляді капелюха ми бачимо лише красиві рівні стібки. Додатковою особливістю нон-ла є те, що її можна розмалювати вручну. У стародавній столиці В’єтнаму – місті Хує на шляпах, що називаються "нонбайтхо" (non bai tho), пишуть вірші та стародавні ієрогліфи, що з’являються під час погляду через шляпу на сонце. Прикрасити головний убір можна й будь-якою шовковою стрічкою.

     Нон-ла багатофункціональна. Її можна використовувати як корзину для овочів і як ємкість для води. Форма шляпи дозволяє захистити голову від пекучих променів сонця, а під час дощу вона слугує замість парасольки. Спекотного дня після занурення у воду нон-ла доволі ефективно охолоджує її власника. Молодь теж знайшла застосування солом’яній шляпі – ховатися за нею від стороннього ока на побаченнях під час поцілунків.

     В’єтнамський національний танець зі шляпами у виконанні дівчат в елегантних костюмах "аозай" розкаже глядачам про ніжність та м’якість жіночого характеру.

     Нещодавно шляпа нон-ла вийшла за межі В’єтнаму, надихнувши у 2012 р. одну з міланських дизайнерських студій на створення доволі яскравого та виразного настільного аксесуару – керамічного годинника "Non là clocks". Автори ідеї стверджують, що визначати час з його допомогою надзвичайно зручно, оскільки циферблат знаходиться під кутом до поверхні столу, а не під прямим кутом як у більшої частини подібних предметів.