Місто Хой Ан – музей під відкритим небом

     У В’єтнамі є все: від дикої, неприборканої природи до охайних рисових полів, від височенних хмарочосів до просякнутих старовиною вуличок, де будинки ховають за своїми стінами кількасотлітню історію. І якщо вже казати про тихий шарм старовинних містечок В’єтнаму, то перше, що спадає на думку, – це місто Хой Ан.

     Хой Ан знаходиться у провінції Куанг Нам (Центральний В’єтнам) і розташований на берегах річки Тху Бон. Узбережжя моря – лише в кількох кілометрах від міста, що створило усі передумови для бурхливого розвитку тут торгівлі і культурного обміну між різними державами та частинами світу.

     Його історія розпочинається ще у ІІ столітті нашої ери. Тоді на території сучасного Хой Ану існував порт і центр торгівлі народу культури СаХюінь. Коли у VII ст. утворилась Тямпська імперія, Хой Ан став її портовим містом, а також столицею князівства Амараваті. І навіть коли Тямпська імперія була поглинута Дайв’єтською державою, ХойАн не тільки не втратив своїх позицій, а навіть розквітнув ще більше. Наприкінці XVI століття і аж до кінця XVIII Хой Ан вважався одним з найкращих портових і торгівельних міст не тільки Дай В’єту, але й усієї Південно-Східної Азії. Це було місце культурного обміну між Сходом та Заходом, і саме через Хой Ан у Дай В’єт потрапили перші європейські місіонери.

Порт міста Хой Ан наприкінці XVIII cт. Старовинна гравюра

     Але все кардинально змінилось у XIX столітті, коли відбулося повстання тейшонів, і крім того замулилось гирло річки Тху Бон. Саме тоді винятковий статус торгового центру перейшов до міста Да Нанг.

     Проте багатовікова історія, поєднання різних культурних впливів та чарівні пейзажі надовго закріпили за Хой Аном статус найпривабливішої туристичної місцини В’єтнаму. 1999 року місто було внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як зразок торгово-портового міста Південно-Східної Азії. Хой Ан часто називають музеєм під відкритим небом, адже мало не кожний будинок тут є унікальною пам’яткою архітектури, в якій із автентично в’єтнамським стилем поєднуються також елементи китайської і японської архітектури.

     Візитівкою міста вважається міст ЧуаКау, збудований ще на початку XVII століття японськими торговцями, тому у народі його часто називають Японським мостом. 1653 року на північній частині мосту збудували невеликий храм, відтоді його стали називати ЧуаКау (в’єт. Chùa “храм”, Cầu “міст”). Безпосередньо міст і храм побудовані з дерева та прикрашені витонченими візерунками. Обидва входи мосту охороняються статуями тварин: дві собаки на одному кінці і дві мавпи на іншому. Кажуть, це пов’язано з тим, що японці дуже шанують цих тварин. За іншою версією ці тварини були обрані через те, що початок будівництва мосту припадає на рік мавпи, а закінчення – на рік собаки.

Символ міста - міст ЧуаКау зображено на національній банкноті номіналом у 20 тис. донгів

     Одними з найбільш визначних пам’яток давньої архітектури Хой Ану є старовинні будинки, які й до сьогодні зберегли свій традиційний вигляд і дають змогу побачити нам побут та інтер’єр 200-300 річної давнини. Так, будинок ФунгХинг, що знаходиться за адресою: Нгуєн Тхі Мінь Кхай 4, було збудовано у 1780 році. Його першим хазяїном був в’єтнамський торговець, який і назвав будинок ФунгХинг (в’єт. Phùng Hưng), що означає "такий, що процвітає". Тепер будинком володіють його нащадки у восьмому коліні, які досі там живуть і охороняють родинну спадщину.

Вхід у будинок ФунгХинг

     Архітектура цієї будівлі представляє собою гармонічне поєднання японського, китайського та в’єтнамського стилів. Система балконів та дверей належить до китайської архітектурної школи, а чотирисхилий дах у центральній частині будинку є типовим для японської архітектури. Решта споруди, у тому числі система балок і двосхилий дах у передній і задній частинах, – належать в’єтнамській архітектурній традиції. Побудований він був, як і переважна більшість інших споруд у місті, з дерева, а дах покритий черепицею. На підпорках, що тримають дах веранди, вирізьблені фігури коропів. Для китайців це символ удачі, для японців – сили, а в’єтнамці вважають коропа символом процвітання. Загалом в будинку є дуже багато зразків різьблення, виконаних майстрами з теслярського селища Кім Бонг.

Різьблені коропи пыд дахом – символ процвітання

Інтер’єр будинку

     У давні часи будинок використовувався переважно для торгівлі: тут можна було придбати шовк, вироби зі скла, порцеляну, корицю, чорний перець та сіль. Наразі одна частина будинку перетворена на невелику крамничку, а загалом будинок відкритий для усіх охочих побачити, яким було життя та побут торговців давнього Хой Ану.

     Щороку Хой Ан відвідують все більше і більше людей. Вузькі вулиці старого кварталу заповнені туристами з усіх куточків планети. Але навіть натовп і метушня не можуть зіпсувати унікальну атмосферу цього міста. Хой Ан залишається тим самим магічно-спокійним містечком, теплий затишок якого перенесе вас у минуле.

     Плануючи подорож до В’єтнаму не забудьте відвідати це стародавнє місто – справжню "в’єтнамську Венецію"!

ПРОХОРЕНКО Анна
м. Київ,
Київський національний лінгвістичний університет
для Товариства "Україна – В’єтнам"