24 липня 1965 р. Президент Демократичної Республіки В’єтнам ХО Ши Мін своїм указом встановивд День зенітно-ракетних військ В’єтнамської Народної Армії.
У цей день в небі над В’єтнамом в першому ж бою зенітні ракетні дивізіони С-75 "Десна" знищили три літаки типу "Фантом". До цієї знаменної події були причетні воїни-інтернаціоналісти з України, які надавали допомогу в’єтнамському народу. Особовий склад 63-го в’єтнамського зенітно-ракетного дивізіону було нагороджено орденами і медалями ДРВ та СРСР, а сам дивізіон відзначено Почесним Прапором, а згодом йому присвоєно звання "Героїчний".
Уявіть собі в’єтнамця. Безумовно, одною з головних деталей його вбрання буде конічна широка шляпа. Так ось, її назва – "нон". Ми ж поговоримо про один з її різновидів – шляпу нон-ла, яку носять в’єтнамські дівчата і жінки.
Традиція носіння цього головного убору сягає в давнину. Зображення солом’яної (пальмової) шляпи міститься на старовинних артефактах – бронзових барабані "Нгоклу" і сосуді "Даотхінь" 2500-3000 років до нашої ери. Різні епохи накладали свій відбиток на фасон і матеріал шляпи: до винаходу інструментів для шиття головний убір був в’язаним, у сучасному вигляді вона з’явилася в залізному віці.
Дизайн більшості головних уборів, що характерні для країн Азії та В’єтнаму зокрема, зумовлений особливим характером життя та тяжкою працею на відкритому повітрі. Через потребу у захисті від сонячних променів та дощу, мешканці В’єтнаму вже потягом багатьох сторіч віддають перевагу традиційним нон-ла конічної форми, які не вимагають значних витрат на виготовлення і можуть бути зроблені власними руками з підручних матеріалів.
З давніх-давен в українців існувало три символи, що були невід’ємною частиною держави: калина, тризуб і бандура. Калина – символ вірності та чистоти, тризуб – сміливості, волі та незалежності, а бандура – вільної душі.
Цікаво, що найбільш подібним до нашої бандури є в’єтнамська цитра або "дан чань" (Đàn tranh), яка посідає одне з центральних місць у національній музиці цієї країни. В’єтнамський "дан чань" пішов від китайської цитри, вперше з’явився в древній столиці Хюе, де жінки грали на ній для королівської родини і де її до сих пір вважають символом міста.
Аргентина, Бразилія, Колумбія – країни, де, здавалося б, повинна рости смачна кава. Однак багато мандрівників вирушають за елітними сортами кави далеко не на Південноамериканський континент, а ... до В’єтнаму!
А почалося все у середині 19 століття, коли французи, чиєю колонією на той час був В’єтнам, завезли в країну кавові дерева. Завдяки географічному положенню кліматичні умови тут оптимальні для дозрівання зерен, як результат – вони стали отримувати каву з насиченим смаком і неперевершено тонким ароматом.
У серці джунглів В’єтнаму ховається печера Шондонг (Hang Sơn Đoòng) – дивовижне по красі творіння природи, найбільший відомий на сьогоднішній день природний підземний комплекс. Її розміри вразять будь-кого: ширина складає близько 150 метрів, а висота – 200 метрів. В середині печери тече повноводна підземна річка. Крім того, вона є частиною системи, що складається з більш ніж 150 печер. Довжина цієї системи понад 6,5 км, які до кінця ще не вивчені. Наразі Шондонг вважається найбільшою печерою в світі і занесена до Книги рекордів Гіннеса.